вівторок, 27 серпня 2013 р.

Вікторія

Ти знаєш, мені часом сниться небо!
Прошите чебрецем і запахом трави

Нескошеної, сонцем перегрітої.
Суниці. Смак джерельної води.

Ти знаєш, закриваю очі й знову чую
Спів ластівок. В повітрі жар горить -

Липнева спека. Моя пам’ять не забула,
Як прохолода лісу в тінь манить.

А часом – враз рясним дощем укриє землю.
БосОніж по калюжах. Хай гримить!

Веселку перекине різнобарвну,
Та щастям наповняє кожну мить.

А потім свіжою напоїть ранок
Росою спраглу землю до країв.

І новий день що крадеться зі сходу
Розбудить її співом солов’їв.

Так невблаганно роки плин життя змінили…
Я маю все, здавалось би, що треба.

Та часом, прокидаюся зі сну з надією,
Що я колись таки побачу знову те -
з дитинства небо!..

автор: Олеся Крисько
Трохи приємної музики:)











Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...